Суббота, 13 Январь 2018 14:58

ВОЄННИЙ ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ (з африканського світу)

Забігаючи наперед, погоджуюся з критиками, які можуть підняти галас навколо питання: як можна ставити для порівняння в один ряд Україну з якоюсь забитою африканською державою. Дійсно, неприпустимо! Адже за рейтингом Індексу сприйняття корупції у світі (2016 рік) Україна (29 балів зі 100) займає 131 місце. І не повірите, хто нас випереджає! Саме так, ота забута Богом Африка: С‘єрра-Леоне на 123 місці! Ще додамо жару: у рейтингу найбільш придатних (комфортних) для життя міст, Київ опинився в останній десятці (131 місце), поряд із африканськими містами та столицею Сирії Дамаском, а Фрітаун (столиця С‘єрра-Леоне), щоб ви розуміли, попереду нас.

Цікавим для українців є аналіз довготривалого (більше 10 років) військового конфлікту у С‘єрра-Леоне – такій собі африканській країні, яка здобула незалежність на 30 років раніше України – у 1961 році.

Проведемо деякі паралелі з українською ситуацією. І побачимо, до чого в кінцевому підсумку може призвести затягування військового конфлікту на Сході, мінські «договорняки» та ухвалення закону «Про реінтеграцію Донбасу».

З історії конфлікту очевидною є ситуація, що будь-які домовленості чи прямі «мирні угоди» з терористами не призводять до досягнення миру, а навпаки надають більше можливостей бандитам проводити свої злочини на вищому, по суті, легалізованому рівні. Чи пришвидшують домовленості процес завершення військового конфлікту чи навпаки затягують та збільшують кількість жертв протистоянь? Свого часу, у С‘єрра-Леоне, де головою повстанців був Фодей Санко, вже укладалася угода, і не одна.

Історична довідка: Фодей Санко (колишній капрал, військовий фотограф) відразу після проголошенню С‘єрра-Леоною незалежності, здійснив невдалу спробу державного перевороту і відправився за грати на 20 років. Пройшовши підготовку у навчальному таборі лівійського лідера – Муаммара Каддаффі, у 1991 році (на 30-му році незалежності) розпочав так звану боротьбу за демократію і звільнення Африки, сформувавши ОРФ (об’єднаний революційний фронт) із числа бідних дітей, селян та ліберійських головорізів, останні були вільними на той час. Першочергово, було захоплено 2 із 20 районів країни (в Україні: майже 2 із 24 областей і Крим).

До війни на Сході України (на 23-му році Незалежності), у значній мірі призвело невдоволення населення тотальною корупцією у владі, незадовільною якістю життя тощо. Спекулюючи темами захоплення «хунтою» влади в Києві, темами фашизму та нацизму, ситуацію вдало використали у своїх цілях пропагандисти Росії, які вкинули штампи розбрату, розроблені в КГБ-ФСБ, через власні російські та проросійські ЗМІ.

Вперше на мирні домовленості уряд С’єрра-Леоне пішов у 1997 році (на 6-му році цієї жорстокої війни внаслідок перевороту за участі військових, які офіційно були офіцерами урядової армії, але насправді являлися агентами терористів). Подібна ситуація і в нашій державі: спецслужби пронизані агентами Кремля, які чинять вбивства у столиці України, далеко від передової. Санко виторгував місце віце-президента, проте жорстокі вбивства та грабежі не припинилися, що підвищило рівень невдоволення населення.

Звернемо увагу, що новий «президент» (який отримав владу внаслідок військової змови) обіцяв швидке закінчення конфлікту, оголосивши про одностороннє припинення вогню та амністію. Такі дії призвели до посилення позицій бойовиків, які з часом організували наступ, захопивши половину регіонів С‘єрра-Леоне та промислові об’єкти. У свою чергу, стаття 3 президентського законопроекту «Про реінтеграцію Донбасу» гарантує амністію московським окупантам та їхнім посібникам терористам: недопущення кримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності та покарання осіб ‒ учасників подій на території Донецької, Луганської областей.

Натомість, усунутий терористами президент готувався (за кордоном) до свого повернення, найнявши професійних військових для відвоювання столиці. Спроба вдалася навесні, сам Санко невдовзі був затриманий і засуджений до страти. Впринципі затягування із приведенням до дії вироку (2-3 місяці) дало змогу організувати січневу різню у 1999 р., коли терористи увірвалися в столицю, залишивши за собою кровавий слід у вигляді 6 тисяч загиблих та десятків скалічених дітей. Тодішній уряд країни більше боявся терористів, ніж намагався захистити населення своєї країни. З цього можна зробити висновок: влада С’єрра-Леоне знову підписала мирову (замість кардинальних дій) із Санко, по суті, забезпечивши терористам повернення до політики: останні отримали 4 міністерські портфелі (одне з них, міністром якого і був ватажок – міністерство стратегічних ресурсів, чи не єдине джерело збагачення африканських країн) та легітимізувавши їх на державному рівні.

Цього ж року (1999) в країну введено миротворчі війська ООН. Після цього війна тривала ще фактично до 2005 року (моменту виведення миротворців).

Отже, які маємо приблизні паралелі:
- ОРФ у С’єрра-Леоне перетинається за змістом із ОРДЛО в Україні («ЛНР» та «ДНР») та спираються на декласовані, люмпенізовані та маргінальні верстви населення, агітуючи пропагандистськими гаслами про звільнення народів, захист їх прав тощо.

- Ліберійські головорізи, які за гроші та наркотики чинили безжальні вбивства у С’єрра-Леоне з гаслами про звільнення від корупційної влади та здобуття незалежності асоціюються з російськими військовими та тюремниками на Сході України, які теж прийшли «визволяти» та «захищати».

- Роль Каддафі у С’єрра-Леоне схожа на роль, яку відіграє Путін в ОРДЛО (прихована допомога, нічим не підтверджена та офіційно не визнана, але без якої врегулювання конфлікту могло бути миттєвим і не таким болючим).

- У С‘єрра-Леоне терористи контролювали алмазні шахти у нас же захоплені вугільні шахти та промислові об’єкти Донбасу.

- Мирні угоди у С’єрра-Леоне як мінські домовленості в Україні. Станом на сьогодні Україна теж двічі йшла на «договорняки». Було би смішно, якби не так сумно: мета «Мінська-2» змусити сторони конфлікту на Донбасі виконувати так званий «Мінськ-1» – домовленості, укладені ще у вересні 2014 року. Передбачалося, що другі мирні домовленості зможуть повністю врегулювати ситуацію до кінця 2015 року, однак жоден із 13 пунктів повністю так і не виконали, а припинення вогню та відведення зброї не відбулося, ескалація ж конфлікту російськими найманцями та шантаж тривають. З 2016 року активно готують «Мінськ-3»! Планується узаконити легалізацію та надання політичного статусу сепаратистам, бандитам, терористам, окупантам! Інакшого ж розвитку подій владна верхівка бачити не хоче! І те, що 4-й рік мирних перемовин жодного позитиву не дав ніхто до уваги не приймає, на жаль…

Започаткувати схожий на С‘єрра-Леоне сценарій розвитку подій в Україні може прийняття Верховною Радою на початку року Закону « Про реінтеграцію Донбасу», хоча в принципі закони вересня 2014 року (законопроекти про особливий статус Луганської і Донецької області та про амністію) і так ознаменували початок процесу здачі Донбасу та перемовин з терористами. Таким чином, влада використовує той же механізм, що і у С‘єрра-Леоне, долучаючи до офіційного управління державою терористів (чи то через мінські домовленості, чи через протягування у стінах парламенту антиукраїнських законів).

Зазначу, що Фодей Санко військового конфлікту не припиняв, навіть маючи 4 закріплені за ОРФ міністерські портфелі: після кожних наступних «мирних» домовленостей терористи посилювали свої позиції. З цього виходить, що намагання мирного врегулювання та поступки терористам не надають жодної впевненості у припиненні військової ескалації. Більше того, коли терористи усвідомлюють, що з ними рахуються, що вони є важливими суб’єктами перемовин, що вони можуть стати «великими державними діячами» ще тиждень тому, будучи невиліковними алкоголіками, які продавали курей на ринку, з’являється високий ризик навмисного загострення конфлікту у зоні бойових дій для продовження шантажу.

Ще один не менш важливий факт: під час війни, Санко із соратниками стали найбагатшими людьми Африки, оскільки повстанці-терористи контролювали діамантові копальні країни. За гроші від продажу цінного каміння закуповували зброю. Не менш вагомим товаром були і наркотики для піднесення бойового духу та створення спотвореного відчуття ідеологічної боротьби.

А хто збагачується на російсько-українській війні в той час, коли гинуть найкращі?